Перестаралися...

Чемпіон першої ліги переграв чемпіона вищої

 

Коли у грудні 2000 року Віталій Кварцяний повернувся у луцьку команду, серед основних завдань своєї діяльності він вказав повернення уболівальників на стадіон. Чесно, тоді таке висловлювання викликало легку посмішку – команда пленталася внизу турнірної таблиці, кількість глядачів на матчах вимірювалася сотнями.

Цей епізод якось спав мені на думку, коли після другого забитого гола у ворота “Шахтаря” вже не міг сидіти на місці: стояв, стрибав, кричав... Стояв весь стадіон, бо стримати свої пориви було вже неможливо. “Волинь” переграла чемпіона України, фаворита нинішньої першості, клуб, який не програвав майже два роки.

Давно Луцьк не переживав такого ажіотажу. Востаннє подібне спостерігалося далекого 1992 року, коли до нашого міста вперше приїхало київське “Динамо”. Квитки надійшли у продаж ще за тиждень до гри, а вже у вівторок знайти “тікети” на хороші місця стало проблемою. Перед самою грою ж придбати щось пристойне вже було неможливо.

Напередодні гри пішов шумок, що на матч приїде більше тисячі донецьких фанів. Чутки не підтвердилися – “кроти” полінилися пертися через всю Україну. А дарма, саме їх тут не вистачало. Тим більше, що представники Харкова та Сімферополя у Луцьку вже були.

За кілька годин до гри заглянув на наш форум. Звичайно, що всі говорили практично тільки про нинішній матч. Але практично жодного конкретного прогнозу рахунку, ні, хоча б результату гри, я там не зустрів – уболівальники команди підходили до цього питання досить обережно. Зовсім інші настрої панували на форумі “Терикону” – найпопулярнішого сайту донецької команди. Що тільки не передбачали місцеві Глоби, само собою, тільки на користь гостей.

Матч розпочався хвилиною мовчання з приводу чергової аварії на шахті Засядька. Цікаве видовище: 10 тисяч людей стоять і мовчать. Ну а коли диктор подякував, гул піднявся неймовірний. Не змовкав він фактично протягом усієї гри. Уболівальники, включивши на максимум свої горлянки, дудки, барабани, вимахуючи прапорами, шарфами, порожніми пляшками, дійсно стали-таки дванадцятим гравцем улюбленої команди.

Гра починається нервозно. Вже перша атака заставляє похвилюватися з приводу чого, чи добре настроїлися наші хлопці на гру з чемпіоном. Хвилювання проглядається, але з часом наші хлопці вирівнюють гру, починають організовувати перші атаки. “Шахтар” огризається, іноді дуже навіть небезпечно, як от в епізоді, коли м’яч, відбившись від перекладини, падає перед самою лінією воріт. Зрештою, перший тайм суперники відіграли рівно, рахунок 0:0 – цілком по грі.

Велику увагу в першому таймі звернув на себе чорношкірий новачок команди Ернест Сіанкам Емако. Увійде він в історію “Волині”, як її перший африканський легіонер (чи останній?). Видно, що техніка в хлопця є (до речі, ви дасте йому 20 років? 21 серпня йому виповниться 21), але падає надто часто. На прес-конференції Кварцяний скаже, що африканець подягнув м’яз бедра, а загалом він зіграв на своєму рівні. І додав, що найближчим часом повинні бути дозаявлені польський воротар і ще один нападник.

Як на мене, забий “Волинь” у першому таймі – перемоги б не втримали. Невіо Скала з тих, хто може настроїти своїх хлопців у перерві, а тому в наступні 45 хвилин нас би просто зім’яли. Натомість забили ми на самому початку другої половини. Гол вийшов просто ляля: Толочко навісив штрафний, високий Сачко міг бити вже сам, але віддав головою м’яч Кривому, а той тією ж (тільки своєю) головою переправив кулю у ворота. Захисники розвели руками, Ковалєвський тільки буркнув під носа.

Далі пішло те, що, мабуть, заслуговує називатися відкритим футболом. Атака – атака, атака – атака... Дивно, але ініціативою таки володіли господарі, а Донецьк якщо й мав шанси, чудово діяв Нікітенко. 87-а хвилина. Кварцяний проводить “тактичну” заміну (це не я сказав – пан Дерепа з УТ-1 в прямому ефірі). “Тактичний” Олександр Гребеножко показав клас, коли хвилини через три замкнув навіс Володимира Гащина зі штрафного з лівого флангу. Все!..

Арбітр додав як ніколи багато – щонайменше хвилин п’ять. Може, думав, що “Шахтар” таки відіграється... Дарма. Донецьк атакував, встиг пробити кілька кутових, але як об стіну горохом. Фінальний свисток – і багатотисячний рев над стадіоном. Такого, мабуть, мало хто чекав. Ми перервали 55-матчеву безпрограшну гегемонію “Шахтаря”, натомість продовжили свою домашню переможну. “Волинь” на “Авангарді”  у вищій лізі досі не пропускає.

Після гри Невіо Скала був небагатослівним. Привітав наших з перемогою, сказав, що “Шахтар” зіграв погано, крикнув “Спасіба, дасвідання!” і побіг доганяти літак з командою. З Віталієм Кварцяним розмова була довшою. Він знову вгадав перед грою результат, але з рахунком помилився – думав, що буде 1:0, а тут хлопці перестаралися трошки. Завжди б таке трошки!

Тепер знову курс на Запоріжжя, де 8 серпня екзаменуватимемо друголігове (а свого часу представника “вишки”) “Торпедо”. Цього ж дня ФК “Ковель-Волинь-2” приймає знову-таки донеччан, але цього разу “Металург”. Всі до Ковеля! І всі до телевізорів! За попередніми даними, матч сьомого туру “Динамо” – “Волинь” також транслюватиме Перший Національний. Буде весело...

Денис МАНДЗЮК (він же Сармат)

 

P.S.

4 серпня 2002 року Божого. 20:50. Україна. Луцьк. Стадіон "Авангард". Футболісти під шалений рев дванадцяти тисяч уболівальників, які протягом цілого матчу в унісон виконували "Волинь моя", "Хабіда-хабіда", "Фанатка Таня", запускали хвилі та феєрверки, матукалися, човплися, вигукували нацистські гасла і ще робили різні непристойні речі, дякують своїм прихильникам. "Волинь" перервала майже дворічну безпрограшну серію донецького "Шахтаря", перемігши з рахунком 2:0!

Нє, таки непоганий з мене Нострадамус... А хтось казав добре, якщо буде нічия. Ми вірили у свою команду. Шануймося, бо ми того варті!