СК "Волинь" - неофіційний сайт футбольного клубу

С.Б. - Ви порівняно недавно перейшли до нашої команди, але вже встигли завоювати собі популярність серед вболівальників "Волині". Не могли б Ви розповісти про себе, як Ви потрапили у футбол? І чи користується ця гра таким попитом в Азербайджані, як в Україні?
С.А. - Мрією мого дитинства було одне - стати футболістом. Спочатку батьки не дозволяли мені займатися футболом, казали, що потрібно вчитися. Взагалі вони хотіли, аби я виріс людиною з певним фахом, професією, щоб міг заробляти своїми знаннями. А першим моїм тренером був Гусейнов, він і зробив з мене футболіста. Я все життя буду вдячний йому за це. Не так сильно, але за СРСР була команда №1 - Нефтчі, грала у Вищій лізі і користувалася надзвичайною популярністю. Зараз на жаль такого нема, більше уваги приділяється гандболу, волейболу, боротьбі, а не футболу.
С.Б. - Мені відомо, що УЕФА дикваліфікувала федерацію футболу Азербайджану, Ви не могли б трішки прояснити нам ситуацію.
С.А. - Ну, керівництво клубів, в основному керівництво "Нефтчі", яке не може 6 років виграти національну першість, звинуватили у всьому президента федерації, вони не хочуть грати під його керівництвом. Керівництво "Нефтчі" об'єднало усі ці клуби, для того, щоб вони не грали доти, поки президент федерації не подасть у відставку. Після цього УЕФА наклала штраф на нашу ФФА і не допустила наші клуби до Євротурнірів. І взагалі зараз вирішується питання чи буде чи не буде у нас збірна в подальшому.
С.Б. - В матчах своєї збірної Вам доводилося грати з багатьма відомими футболістами. Які збірні чи окремі гравці Вам запам'ятались?
С.А. - Зі збірних, це остання гра з Італією, одна з найтяжчих ігор. Це гра запам'ятається мені на все життя, адже там грали майже усі зірки світового футболу. Найбільше мене вразила гра Алессандро Дель П'єро, та не те, що він забив нам м'яч зі штрафного, а те, як він провів весь матч, як грав. Я теж грав, але отримував задоволення від його майстерності, від його дій на футбольному полі.
С.Б. - Що Ви знали про український футбол перед приїздом до нас. І чи відповідає він Вашим уявленням?
С.А. - Я намагався слідкувати за російським і українським чемпіонатами. Більшість інформації почерпував з газет. Спотерігав також за київським "Динамо", коли воно витупало у Лізі Чемпіонів, але особливої уваги не приділяв. Не думав, що колись доведеться грати на Україні. А взагалі я цікавився Шевченком, Ребровим, не пропускав жодного матчу, вболівав за Київ навіть. Можна сказати, що вболівав за "Спартак" та "Динамо" у Лізі Чемпіонів.
С.Б. - Ми знаємо, що Віталій Володимирович у гарних стосунках з головним тренером збірної Азербайджану. Чи зіграло це якусь роля у Вашому з Камалом преході в "Волинь"?
С.А. - Так, можливо, адже наш президент не хотів, щоб ми залишилися без роботи через ситуацію, яка виникла в Азербайджані з футболом - зупинилася національна першість. Завдяки йому ми й потрапили сюди. Якби переговори велися з клубом, то, певне, керівництво б захотіло чималі гроші за нас. А так все вирішив президент нашої федерації.
С.Б. - Чи були у Вас в міжсезонні запрошення від інших команд? І чим саме привабила Вас наша команда?
С.А. - Взагалі-то не було, але до переходу в "Волинь" я вже майже грав у друголігівській "Жемчужене", тренером якої був азербайджанець Сулейманов Назім, погравший свого часу в "Аланії", і ставший чемпіоном Росії в її складі. Але я відправився на збір разом зі своєю збірною в Естонію. Повинен був повернутися в Сочі, щоб підписати контракт і залишитися там. Але так сталося, що мені запропонували піти на перевірку в "Волинь". Тоді я і вирішив подивитися що, коли і як там? Ось і прийняв рішення.
С.Б. - А в Вас не було сумнівів щодо того, що "Волинь" новачок у Вищій Лізі, і легко може розпрощатися з нею?
С.А. - Чесно кажучи, ні. Адже Вища Ліга України і другий дивізіон Росії - це небо і земля. Мені потрібна була ігрова практика, так що я не зволікав. Я прийшов в команду і побачив ситуацію, що склалася в клубі. Наш тренер - максималіст. Від нього завжди чули: тільки премога, тільки перемога, грали для досягнення сприятливого результату, намагалися взяти 3 очки в кожній грі. Ну, не сказав би, що умови надсприятливі, але нормально. Після цього контракт був підписаний.
С.Б. - Чим, по-вашому, відрізняється український футбол від азербайджанського?
С.А. - Ну, звичайно, це небо і земля. І в фінансовому плані, і взагалі. У нас більш технічний футбол, любимо грати в короткий пас, а тут в основному жорстка гра - силовий футбол.
С.Б. - Чи складною була адаптація у новій команді, країні?
С.А. - Звичайно, адже в Азербайджані навіть зимою не буває холодно. Тяжко. Навіть зараз, коли вже зіграно чимало ігор, всеодно незвично. Та і перехід з "Нефтчі" у Вищу Лігу відчутний - рівень вашого чемпіонату набагато вищий.
С.Б. - Які в Вас взаємовідносини з грацями команди? З ким Ви найбільше спілкуєтесь?
С.А. - Я зі всіма спілкуюсь, в нас відносини дуже добрі. І взагалі ніколи не виникає питань чи проблем щодо цього.
С.Б. - Як Ви вважаєте, чи є якісь складові успіху у футболі? І чи існують вони в нашій команді?
С.А. - Основне - це перемога. Не дивлячись на те, як ти граєш, чи пагано, чи добре, потрібно завжди премагати. Головне 3 очки. Потрібно забивати і тоді перемога прийде сама собою.
С.Б. - Чи не могли б Ви згадати свій найкращий та найтяжчий матчі у кар'єрі?
С.А. - Багато було найкращих, але всеж таки один можу виділити. Це коли я грав в Олімпійській збірній. Ми обіграли олімпійську збірну Македонії, і в тому матчі я забив два м'ячі. Один з них мені довелося провести під кінець гри. Вся країна спостерігала за нами. Ну а тяжкий, матч зі шведами, де ми поступилися з рахунком 5:0. Складна була гра. І взагалі важко грати за Олімпійську збірну.
С.Б. - А який м'яч Вам запам'ятався найбільше?
С.А. - Важко виділити один, проте пам'ятаю гол у ворота "Металіста", коли я забив у напівпорожні ворота на добивання. А взагалі, не в красі гола справа. Голи потрібно забивати і чим більше. Не важливо який ти забив м'яч, а важливо, що він приніс перемогу команді.
С.Б. - Як Ви вважаєте, зможе "Волинь" втриматись у кращій шістці команд?
С.А. - Якщо ми не втратимо цей темп, який набрали зараз, то безперечно так. Головне вдома не втрачати очок і обігрувати усіх.
С.Б. - А яку мету Ви ставите перед собою у "Волині"?
С.А. - В мене контракт на рік, хочу ще пограти тут, адаптуватися до команди. Щоб принести користь клубу, а не просто пограти тут і потім забути. Ми з Камалом запрошені сюди, щоб допомогти команді поборотися за високі місця, пізніше і за зону Кубку УЕФА, але це все в майбутньому.
С.Б. - Сподіваюсь, що Ваші кращі матчі ще попереду, і будуть пов'язані з "Волинню". Бажаю Вам успіхів в іграх за національну збірну.