СК "Волинь" - офіційний сайт футбольного клубу

"Бати Гадюкіни"

Напередодні матчу у Львові мало хто прогнозував прийнятний результат для "Волині. Навіть я, такий відважний прогнозист-оптиміст, вважав за максимум нічию. Але ні, ми здобули першу пеемогу на виїзді, а отже звання "відкриття турніру" належить нам не просто так. Слава! Купив програмку матчу, а на останній сторінці реклама спонсора - "Ковельмолоко". Може, купили наші за сметану з сиром... Ги-ги. Хоча й надто великого ажіотажу не спостерігался, людей прийшло чимало, навіть як для Львова. Причин на це кілька: хороша погода, команда нічого грає. А ще додайте, що студенти поз'їзджалися з усіх усюдів - чом би й на футбол не піти. Не лякайтеся ті, хто бачив на картинці телевізора порожні трибуни - сектори напроти були забиті майже повністю. Народ був заведений, але вже після пропущеного голу торсида притихла. Коли ж "Волинь" забила вдруге, люди дружно потягнулися до виходів і останні хвилини проходили за майже порожніх трибун. "Волинь" приїхало підтримати кількасот уболівальників. Хлопці вели себе нетихо, а після гри "Волинь моя" ще довго лунала над стадіоном. Думаю, ті лучани, які побували на грі у Львові, змогли отримати деяку корисну інформацію для себе. Перше - як потрібно вболівати. Львівські біло-зелені ультрас зажигали весь перший тайм, відверто перекрикуючи доволі таки чисельний луцький "десант". Друге - навіть "совковий" стадіон, яким є львівська "Україна", може бути доволі таки зручним і мати хорошу акустику. Початок гри був за обома командами рактично без розвідки почалася весела біганина, забити хотіли всі. Але зміг тільки Самір Алієв, який використав 100-% нагоду. Львівські уболівальники мирно затихли, луцькі ж навпаки підірвалися. До речі, ви помітили, що в перерві львівські ультраси дружно рванули зі свого сектору. Чому? Версій кілька, але я з надійних джерел чув, що хлопак розчарувала надмірна увага до них міліції та підозри у можливій провокації. У будь-якому разі, обійшлося без потасовок. Сам матч сподобався - справжнє дербі, навіть по морді дехто отримав. Маю на увазі Едварда Аньямке (Едика, як називають його у Львові), який, опинившись на вигідній позиції, замість того, щоб забивати гол, копнув нашого. Фол безперечний, як наслідок - червона картка від арбітра та копняки від Нестеренка, який все бачив, от і вирішив поплатитися за товариша. Ще відзначив би вхід на заміну Ромка Толочка, якого садіон зустрів дружним гулом. Закінчення гри повинно було б проходити за повної переваги господарів, яким будь що треба було відіграватися. Натомість частіше атакували волиняни, і наслідком цього став гол-красень Гончаренка. Все. Народ поповз з трибун, а я відкрив чергове пиво. Це був наш день. Прощайте баби, папіроси. Василь прийняв смертельну дозу ковбаси. Прощайте баби, папіроси. Скоро, скоро вже ми побачимо Христа. Ех, львів'яки, соколики ви мої голі...