Двоякі враження залишає матч “Волинь” – “Таврія”. Ну, ніби виграли, все було як звично. А з іншого боку... Чи не вперше за останній рік наша команда заставила серйозно похвилюватися своїх уболівальників. Чи не вперше за цей час на душі більше докорів, ніж похвал. Чи не вперше навіть результат видається не зовсім логічним. Але про все по порядку.

Попередня поразка у Києві дуже вплинула на гру. Перш за все – на вболівальників. Зібралося їх не більше шести тисяч. Хтось може зіслатися на дощ, але то – не причина, тим паче що до початку гри вже на всю сяяло сонечко. Наш народ, розбещений першою лігою, де ми рвали всіх ліворуч – праворуч, тепер дуже сильно реагує на поразки. Логіка надпримітивна, але у нас вона працює постійно. Як сказав після гри Кварцяний: “Ну ладно, що тренер хрєновий, хоч би хлопців підтримали”. Та ні, Віталій Володимирович, не треба так, це народ у нас хрєновий, не розуміє він, що футбол – то не тільки перемоги. Ну не в Англії ж ми!..

Сімферопольська “Таврія” є командою унікальною в багатьох аспектах. Очолює її найстарший тренер вищої ліги Анатолій Заяєв (70 років). Той же Заяєв – один з небагатьох тренерів, яким поталанило привести свою команду до золотих медалей чемпіонатів України (маю на увазі справжні чемпіонати України, а не зональні турнірі другої ліги СРСР). Зробив він це рівно десять років тому з тією ж таки “Таврією”. Сьогодні навіть смішно подумати, що Сімферополь може виграти першість, але ж було діло...

Сімферопольський фан-десант був представлений... однією особою. Ігарь, як він представився, приїхав поїздом. Місто йому сподобалося, ще в перерві він вірив у перемогу своїх. Сам розвісив величенький червоно-зелений (щось не пам’ятаю, щоб «Таврія» коли грала в таких кольорах) стяг з написом «ULTRAS» (ха-ха, краще б вже написав «ULTRA». Але не ображатимемо хлопчину – податися в таку даль самому – це справді героєм треба бути), але протягом гри навіть не пробув покрикувати, тільки сопів тихенько в ніс. Правильно, не треба наших людей турбувати, бо хто й по пиці дати може.

Гра ж проходила дійсно хрєново. Особливо виділявся на полі арбітр. Коли ж був призначений пенальті у ворота сімферопольців, привід для суперечки дійсно був. З людей, що були близькі до місця подій (на трибуні за воротами) почув думку, що м’яч взагалі влучив гравцеві в пузо. Заяєв потім скаже, що була не гра рукою, а просто м’яч попав у руку. Пенальті ж холоднокровно пробив Володя Гащин – його справедливість цього епізоду цікавила найменше. Добре, що не дали бити Гончаренку, а то що після його гола «Арсеналу» було…

До речі, наші знову повернулися до «фартової» синьо-жовтої форми. А ще ж в нас є і білі, і сині комплекти. Тепер після кожної великої поразки можна міняти – до кінця сезону повинно вистачити.

У першому таймі «Волинь» ще мала нагоди відзначитися, особливо той же Гащин і Сачко. Думаю, потім вони пошкодували за цими моментами, бо друга половина гри проходила за повної переваги гостей. Захист «Волині» тріщав по всіх швах, рідкі контратаки успіху не приносили. Хіба двічі гарно бив штрафні Юрій Дудник, але на висоті зіграв сімферопольський воротар. Забити ж гостям не дав… арбітр. Ні, я не хочу говорити про якусь упередженість, але киянин Іщенко дійсно провів гру дуже слабо, на що потім скаржилися як тренери, так і вболівальники. Цікаво, який бал йому виставить інспектор? Підозрюю, що цілком нормальний.

Ще була травма сімферопольця, за яким аж виїхала швидка. А на заміну вийшов пан африканський легіонер, якого наша братва зустріла дружнім свистом і улюлюканням.

До речі, можуть з’явитися африканські легіонери і в нас. Двоє камерунців прилетіли тільки оце зі своєї Африки і вже рвуться в бій. Бачив обох з близька – ну й страшні. Кварцяний каже, що у них є те, чого не вистачає багатьом нашим гравцям. Цікаво, про що це він…

Коли фінальний свисток таки прозвучав, порадіти було чому. Така вимучена, але все ж, мабуть, і заслужена перемога. Ну не завжди ж матчі повинні проходити за нашої повної переваги – це вже вища ліга. А попереду у нас «Шахтьор» з «Динамо» – що там буде…

Після виїзду в Запоріжжя приймаємо оранжево-чорних чемпіонів. Друге пришестя Толіка Тимощука на «Авангард» обіцяє бути щонайменше цікавим. Всі на стадіон! «Волинь» – чемпіон! Незважаючи ні на що…

Денис МАНДЗЮК.