Олег Лужний вже не потрібен?

  Чимало європейських уболівальників вважають «каноніра» Олега Лужного найкращим захисником Англії. А от на батьківщині багато хто не може пробачити досвідченому футболістові справді далеко не блискучу гру в матчі Україна Уельс...

  ДОСЬЄ

  Ім'я та прізвище Олег Лужний.

  Дата народження 5 серпня 1968 року.

  Зріст 182 см. Вага 77 кг.

  Амплуа захисник.

  Клуб «Арсенал» (Лондон, Англія).

  Перший клуб «Волинь» (Луцьк, Україна) (нині СК «Волинь-1»).

  Титули і досягнення семиразовий чемпіон України (1993-1999), 4-разовий володар Кубка України (1993, 1996, 1998-1999), дворазовий віце-чемпіон Англії (2000-2001), фіналіст Кубка Англії (2001), фіналіст Кубка УЄФА (2000).

  Не загальновідомий, але факт, що до знаменитого київського «Динамо» Олег Лужний у 1989 році перейшов із луцької команди. Цей безперечно сильний захисник і зараз, перебуваючи в далекому Лондоні, першим своїм клубом правдиво називає «Volyn (Lutsk)», і про це знають таки чимало фахівців та вболівальників з усього світу.

  Його злет вийшов дивовижним. Мало того, що з перших днів у «Динамо» за Лужним намертво закріпилася права бровка, після якихось декількох місяців виступів у Києві 20-річний екс-лучанин потрапив до збірної СРСР! І провів в основі команди 9 матчів відбіркового етапу чемпіонату світу 90-го року!

   Пам'ятаю, коли динамівський адміністратор одного разу оголосив, що Лобановський викликає мене до збірної на відбірковий матч ЧС-90 з НДР, я розсміявся і покрутив пальцем біля скроні. Тоді адміністратор дістав із кишені список запрошених гравців. Коли побачив у ньому своє прізвище, мені на кілька хвилин відібрало мову. Гепнувся в крісло, що стояло поруч, а в голові крутилася тільки одна думка: «Господи, звідкіля стільки щастя привалило?!» згадує футболіст.

  Динамівські фани склали про нього кричалку: «Кто в «Динамо» самый нужный? Ну, конечно, Олег Лужный!» Навряд чи це було перебільшенням. Гравцеві й на думку не спадало працювати в глухій обороні і вважати свою місію на цьому закінченою. Захисник разом із партнерами активно атакував правим краєм, робив точні паси та навіси в штрафний майданчик суперника, а іноді й сам забивав голи. До того ж після продажу в закордонний клуб Юрія Калитвинцева саме Лужний надів капітанську пов'язку київського «Динамо».

  Тут, щоправда, варто згадати, що Олег міг опинитися на чужині раніше за Юрія. В 1997 році захисником зацікавився англійський клуб вищого дивізіону «Ковентрі», і Лужний відбув до Туманного Альбіону на оглядини. Однак тамтешнє керівництво передумало, й українець мусив повертатися до Києва. В розмовах із журналістами Лужний не приховував розчарування: йому дуже хотілося виступати на батьківщині «гри мільйонів». «Футбол тамтешній ніби спеціально для мене створений: поборотися за м'яч, пройти по флангу, навісити це все моя стихія. В англійській прем'єр-лізі таких гравців цінують», говорив Олег.

  Минуло два роки, і його мрія все-таки стала дійсністю. Київське «Динамо» продало і другого капітана. Брак патріотизму чи недалекоглядність босів клубу тут, звісно, ні до чого: час нині такий футболісти постійно мігрують з однієї команди в іншу. Та й нецікаво стало Лужному грати в чемпіонаті України і причини цього, напевно, зрозумілі без пояснень.

  Порівнявши київські здобутки гравця з лондонськими, можна поставити запитання: що краще бути першим в Україні чи другим в Англії? Причому другим не лише за підсумками боротьби за трофеї. Зараз у це навіть важкувато повірити, проте був період, коли Олег залишався другим правим захисником і не потрапляв в основу «Арсенала». Головний тренер клубу Арсен Венгер хотів замінити Лужним Лі Діксона. Однак, відчувши за спиною дихання «честолюбного дублера», один із ветеранів команди несподівано заграв на правому фланзі, як у свої найкращі роки, і кар'єра Олега в прем'єр-лізі розпочалася з відсидки на лаві запасних. По закінченні сезону 1999/2000 навіть ходили чутки, що тодішній капітан збірної України залишить Лондон. Серед можливих варіантів називали «Мідлсборо», «Ліон»…

  Але тут через травми почали вибувати з основи центральні захисники «Арсенала». Мосьє Венгер вирішив зробити експеримент i поставив Лужного в центр оборони. Нічого дивного, що «перші кроки» на новому місці були досить-таки невпевненими. Проте зовсім незабаром українець опанував амплуа центрбека цілком досконало. Ті, хто не знав спортсмена раніше, ніколи б не подумали, що він багато літ постійно грав на фланзі.

  Незабаром знялися всі питання щодо місця Лужного в основному складі. Більше того, за підсумками опитування вболівальників через Інтернет, нашого земляка було визнано найкращим захисником Англії! А сам Венгер сказав, що дуже задоволений Лужним, оскільки таке поєднання професіоналізму, працездатності та скромності не часто зустрінеш серед зірок. Коли Олег отримував травму й опинявся на лікарняному, це відразу позначалося на міцності й надійності оборони «канонірів», які звикли, що під час захисту «в лінію» українець завжди готовий підстрахувати партнерів.

  Показовим можна назвати матч останнього сезону «Ліверпуль» - «Арсенал», який господарі виграли з розгромним рахунком 4:0. У першому таймі «каноніри» пропустили тільки один гол, а от після перерви, коли Лужний пішов із поля через травму, в центрі оборони лондонців утворився «прохідний двір»…

  Іншої поразки з розгромним рахунком 6:1 «Арсеналу» завдав «Манчестер Юнайтед». Лужний цього разу знову грав на фланзі і «провинився» виключно голом… у ворота манкуніанців: українець із французом Піресом розіграли справа блискучу комбінацію, що завершилась пасом землякові останнього на прізвище Анрі та його точним ударом. У центрі ж провалили оборону Степановс та Гріманді, якими Венгер тільки й міг замінити травмованих Адамса й Кіоуна…

  Тривалий час без Лужного важко було уявити збірну України. За місце на правій бровці з ним не міг позмагатися ніхто. Діями «каноніра» спортивні оглядачі та вболівальники були задоволені практично завжди. Ситуація різко змінилася 6 червня 2001 року, коли збірна України в Києві зіграла внічию (1:1) із командою Уельсу. Однією з причин сумного для нашої збірної результату багато хто вважає зроблену на 46-ій хвилині заміну правого захисника господарів.

  Зокрема працівник редакції щотижневика «Футбол» Євген Панкратов дав волю іронії: «Буде дещо необачно з вашого боку заявити, що після заміни Старостяка на Лужного правий фланг збірної майже заклинило, тому що порвалася донецька зв'язка Старостяк , Зубов , Воробей, яка робила погоду в першому таймі. Борони вас Боже натякнути, що цією заміною, явно призначеною для втримання рахунку, наші тренери самі підклали під збірну міну сповільненої дії. І, звичайно, буде несолідно згадувати про те, що майже половину своїх передач Лужний віддав Шовковському, а одного разу вирішив вибити м'яч в аут, замість віддати його вперед Зубову. Це просто дріб'язково слід сказати: «Вихід досвідченого ветерана настільки зцементував нашу оборону, що вона була не в змозі поворухнутися, коли Гіггз…». Хоча, мабуть, ні, так теж говорити не треба».

  Із критикою на адресу гравця важко не погодитись, і все ж український «канонір» не заслуговує на те, щоб завершувати розповідь про нього на сердитій ноті. Минулої неділі Олегу виповнилося 33 роки - вік Ісуса Христа. Кажуть, у цей день чоловіка не слід вітати з днем народження. Та тим більше не варто його розпинати. Напевно, цілком хорошим буде таке побажання: у збірній України хай не рветься донецька зв'язка, що довела свою ефективність, а Лужний нехай продовжує радувати своєю грою батьківщину футболу, і хай його «Арсенал», як у 1998-му, стане першим в Англії, як не в чемпіонаті, то хоча б у Кубку!