Олег Федюков: «Ми зробили це!»

Капітан команди Олег Федюков прийшов у луцький клуб далекого 1985 року. Перший гол записав на свій рахунок 18 червня 1985 року у грі проти житомирського «Спартака». Загалом же за час виступів у команді провів у ворота суперників більше двадцяти м’ячів. Виступав за команди майстрів «Дніпро» (Дніпропетровськ) і «Карпати» (Львів). У передостанньому турі чемпіонату України серед команд Першої ліги у матчі з київським ЦСКА провів 500 матчів у складі волинян. Це невелике інтерв’ю наш кореспондент взяв в урочистий для футболістів клубу СК «Волинь-1» момент - вони отримували нагороди за перемогу в чемпіонаті.

- Вже вдруге за свою футбольну біографію я стаю чемпіоном України в складі  луцької “Волині”, до речі, обидва рази з одним і тим же тренером, Віталієм Кварцяним. Вперше ми виграли чемпіонат України серед команд Другої ліги.  Сьогодні отримали золоті нагороди за перемогу у чемпіонаті України серед команд Першої ліги, від першої медалі до другої був довгий і важкий шлях у тринадцять років. У нас, як і в кожної команди, за цей час були і злети, були й падіння. Зараз, коли я вдруге став чемпіоном, важко висловити радість, яку я переживаю. Мені приємно спілкуватися з уболівальниками, які щиро вітають нас з перемогою, я вітаю їх також, адже без їхньої шаленої підтримки нам, напевне, не вдалося б так впевнено виграти чемпіонат.

- Яке завдання було поставлене перед початком цього сезону?

- Перед нами ставили завдання потрапити у Вищу лігу. Але якщо команда потрапляє у Вищу лігу і мріє тільки про те, щоб за будь-яку ціну зберегти прописку  серед сильніших, то цій команді там нічого робити. У нас серйозні наміри щодо виступу у Вищій лізі, хоча сезон цей для нас був дуже важким. Перше коло ми завершили на першому місці, і дехто не вірив, що ми зможемо витримати той темп, який набрали, і фінішувати в другому колі теж на першому місці.  У газеті «Команда» було написано, що, за їхніми прогнозами, перше місце здобуде одеський «Чорноморець», на другому буде «Динамо-2», а наш клуб СК «Волинь-1» фінішує лише третім. Ми з хлопцями, прочитавши це, вирішили: як були на першому місці, так і будемо.

– Як якісно змінилася гра команди за вашу футбольну кар’єру?

–  За час моїх виступів у команді було чимало тренерів –  Роман Покора, Олексій Єщенко, Мирон Маркевич. Ми грали за системою 4–4–2, але зараз, з приходом Віталія Володимировича Кварцяного, у нас дещо змінилася розстановка – ми граємо за схемою 3–5–2. Це виправдало себе.

– Завдяки чому вдалося так рівно провести чемпіонат і здобути золоті нагороди?

–  Найперше це те, що на кожну гру хлопці настроювалися на сто двадцять процентів при жорсткій дисципліні.  Старалися виконувати всі установки головного тренера.

–  Зараз команда посилено тренується, навіть останню гру в чемпіонаті проводила на фоні триразових тренувань...

– Це викликано тим, що незабаром стартує чемпіонат у Вищій лізі, з’являються нові гравці, а їх необхідно випробувати, а це можна зробити, провівши кілька двосторонніх ігор.

– Про мікроклімат у колективі. Наскільки відомо уболівальникам, найбільшим гумористом в команді є Юрій Дудник?

–  Юра, звичайно, великий футболіст і, як ми кажемо, «приколіст», але він ніколи й нікого не образив своїми приколами. Він вміє підтримати мікроклімат в команді.

– Тобі як капітанові доводилося, мабуть, у перерві матчу серйозно говорити з футболістами?

–  Так, були такі моменти у нас. Віталій Володимирович робив свої зауваження, давав вказівки і виходив, а я  говорив хлопцям, що сьогодні ми повинні викластись, проявити свій характер, характер команди, яка претендує на вихід до класу сильніших... Тут потрібен індивідуальний підхід, адже є різні футболісти. На одного крикнеш, він може знітитися і провалити гру, а інший буде з потроєною енергією бігати по полю. Були моменти, коли я слово сказав, висловили свою думку Дмитро Топчієв, Юрій Дудник, наші ветерани, хоча, я вважаю, слово «ветеран» тут не підходить, хлопці грали, як у кращі свої часи. Загалом команда, всі наші гравці зіграли достойно. Важко навіть когось виділити. Ми справді в цьому чемпіонаті були командою, що поставила перед собою мету і досягла її.