12 липня. Луцьк. Стадіон «Авангард». 9 000 (11 000).

Голи: 1:0 Алієв, 44, 2:0 Толочко, 68.

СК «Волинь-1»: Нікитенко, Кондаков, Розгон, Федюков – к, Луценко (Комзюк, 74), Гулієв, Сачко, Гончаренко, Алієв, (Гребеножко, 57), Толочко, Кривий.

Металіст: Горяїнов – к, Алундеріс, Пец (Гольдін, 51), Кравченко, Осадчий, Бермудес (Рудняк, 46), Кучер, Назаров, Швидаков, Пушкуца (Паляниця, 59),  Головко.

Попередження: Толочко 68, Алундеріс 71, Гончаренко 90.

Суддя: Куцев (Київ).

Команди почали гру без розвідки і на перших же хвилинах були створені небезпечні моменти біля воріт обох команд. Не встиг диктор оголосити склади команд, як м’яч після подачі футболістами «Металіста» кутового опинився у воротарському майданчику господарів поля. Але волиняни першими справилися зі стартовим хвилюванням і пішли у наступ, виконуючи обіцянку продемонструвати видовищний і результативний футбол, дану голові облдержадміністрації Анатолієві Французу і голові облради Василеві Дмитруку на зустрічі футболістів з керівництвом області. Новобранці лучан футболісти збірної Азербайджану Самір Алієв і Камал Гулієв дуже добре почали гру і постійно були націлені на ворота гостей. Кілька слів про нападаючого. До приходу в Луцьк Самір грав у бакинському ФК «Нефтчі». У складі збірної Азербайджану відзначився в матчі проти команди Македонії, забивши два голи у ворота балканської команди. У наступній грі збірної забив гол у ворота збірної Туреччини. Його одноклубник, правий півзахисник Камал, який до приїзду в Луцьк був одним із кращих у ФК «Нефтчі», у складі збірної провів ігри у відбірковому циклі Чемпіонату світу 2002 року проти збірних Швеції, Македонії і Туреччини. Михайло Фоменко прикріпив до кращого бомбардира волинян Василя Сачка Алундеріса, який на початку гри не давав форварду можливості проявити свої кращі якості. Уже здавалося, що перший тайм так і закінчиться  нульовою нічиєю, як трибуни вибухнули оплесками – свій перший м’яч у складі волинян забив Самір Алієв. Після чудової передачі партнера він буквально розстріляв ворота «Металіста» і Горяінов був безсилий щось зробити. Відзначимо, що Алієв став власником призу, встановленого губернатором області гравцеві, котрий заб’є перший гол у цьому матчі. До речі, з ініціативи Анатолія Француза була відроджена добра традиція нагороджувати призами кращих гравців матчу.

Після перерви ініціативою цілком володіли луцькі футболісти, розриваючи оборону «Металіста».  З виходом на поле Гребеножка, який відновився після травми, атаки господарів почали виникати із завидною постійністю і воротареві харків’ян довелося демонструвати усю свою воротарську майстерність, щоб відстояти ворота. Але навіть він нічого не зміг вдіятити після гарматного удару зі штрафного ще одного новобранця волинян Романа Толочка. М’яч потрапив у поперечину в районі правої від Горяінова «дев’ятки» і влетів у ворота.

Після другого голу оборона харків’ян посипалася, і наші футболісти мали чимало можливостей забивати голи, але у більшості випадків вдало діяв голкіпер. Харків’яни, оговтавшись, кинулися атакувати ворота волинян, але воротар луцької команди зіграв, напевно, кращий свій матч. 

Після гри на прес-конференції Михайло Фоменко не приховував свого розчарування грою  підопічних: «Команда на початку сезону обіцяла продемонструвати свої кращі якості, але цього не відбулося».

– Ви сьогодні бачили команду, якій тренер не потрібен.  Вони нічого не можуть виконати абсолютно. Навіщо тоді летіти за 900 кілометрів? Щоб програвати?

– Навіщо тоді Ви залишалися в команді?

– Я знав, що вони гравці – нижчі середнього рівня. Але я не думав, що вони і люди нижчі середнього рівня. Вони пообіцяли, що будуть працювати – ставитися до виконання своїх обов’язків, як потрібно. Ви сьогодні бачили це ставлення.

– Як би Ви оцінили гру «Волині»?

– Як її оцінити? Команда виграла 2:0. Я розумію труднощі тренерів «Волині» – які на ходу створюють команду.

– Що ви будете далі робити зі своєю командою?

 – Ну що? Який сенс, скажімо, випускати на футбольне поле людей, котрі роблять послугу, виходячи на футбольне поле. Але... у нас є друга команда – будемо грати з людьми, у яких є величезне бажання. У них на сьогодні уміння може не вистачати, а бажання є. А те, що давним-давно потрібно було з цією командою щось робити – це не для кого не секрет.

 – Віталію Володимировичу, до Вас запитання. Чи ризикували Ви, поставивши нових гравців?

  Віталій Кварцяний:

– Ми три дні з ними працювали – часу не було більше. Я цих гравців бачив у Болгарії в складі збірної Азербайджану ще взимку. У них там було багато ігор контрольних, і можливості гравців я знав. Ризикували, звісно. Ми змушені були шукати їх, тому що в нас гострота у грі зникла ще в Дніпропетровську. Гащин пропускав – у нього вісім жовтих  карток за першу лігу назбиралося, Дудник зламався на початку гри – у нас там гра і розсипалася. А Толочка ми взяли в останній момент. Я сумнівався – він втратив ігрову швидкість, звичайно. Але з м’ячем працював нормально, робив націлені передачі. Так би мовити, повільна робота компенсувалася своєчасним пасом. Є проблиск, є якийсь невеликий потенціал. Ці хлопці, я маю на увазі азербайджанців, відновляться і ще більш активно заграють. Нас цікавить індивідуальна швидкісна робота. Не вистачає цього  компонента нашій команді... Ми ще будемо шукати – приїжджають нові гравці. Ми граємо ризикуючи, оголюємо тили і не реалізовуємо багато моментів. Отут можна говорити, що клас команди не такий, який потрібен для успішного виступу у Вищій лізі.

– Де Топчієв?

– З Топчієвим ми розпрощалися, через нього нам забили гол у Дніпропетровську. Він не виконав завдання, тактичного й індивідуального. Будемо шукати гравців на його місце. І Кондаков, і Луценко поки не ті, хто нам потрібен. Будемо працювати. Брати кого-небудь не будемо. Я підбираю гравців, яких навіть мало знаю, але відчуваю, що вони повинні в наш стиль гри потрапити. Я переглянув сотні футболістів за цей час. Уже голова обертом йде. Вгадати було важко. Але якось Бог нам допоміг. Я думаю, що ми не боялися – ми грали свою гру, ми мали море моментів. У нас в плані організації атаки була одна із кращих ігор. Тому що в першій лізі ми недопрацьовували. Я взагалі дуже рідко хвалю свою команду, але хлопці дуже кваліфіковано провели гру сьогодні.

–  Моментів дуже багато нереалізованих...

– Я про це й кажу. Ми граємо, щоб створювати моменти, не оборонятися. І реалізовувати їх треба теж. Сьогодні потрібно було виграти з перевагою у 6-7 м’ячів.

– Ваше враження від гри азербайджанців?

– Ми задоволені їхньою грою. І перший млинець не виявився глевким – навпаки. З ними потрібно дуже багато працювати, але хлопці нас не підведуть. Вони в нас усього 4 дні.

– До 28-го встигнемо доукомплектуватися?

– Ми працюємо. Гравців дуже багато будемо дивитися.

– А кандидатури маєте вже?

– Є, уже приїхало 5 чоловік. І завтра приїдуть.

–  Коли Ви повірили, що команда виграла?

– Я іноді відчуваю результат. Я дружині сказав: що б не було, як нам не буде важко – ми виграємо 2:0.

–  Ви їдете в Київ грати з «Арсеналом»... Якою вона буде?

– Будемо намагатися провести конструктивну гру.

Василь ЧЕРНЯК

Фото Богдана ДУБНІВСЬКОГО