|
|
Розділ |
Огляд матчу Волинь - ЦСКА
|
10.06.2002 |
Останній домашній матч першої ліги пройшов вже без звичного ажіотажу перед квитковими касами. Як не дивувала картина, але за годину до гри площа перед стадіоном була порожня, а за 15 хв. до початку матчу у 8 секторі сиділо аж 2 (!!!) чоловіки. Можливо, це наслідок турнірного становища і повної відсутності інтриги, можливо, ранній час початку матчу, але маємо те, що маємо: матч розпочався за рекордно низької відвідуваності глядачів у цьому колі. Проте, надалі люди, повертаючись з роботи, таки заходили до стадіону і під кінець гри 17 сектор відважився пустити "хвилю", але далі 3-ох секторів вона не пішла.
А от сама гра таки вдалась. "Волинь" дуже сильно розпочала і вже на перших хвилинах, після нехитрої комбінації, відкрила рахунок, відзначився Гащин. А ще за кілька хвилин волиняни розвинули успіх, 2:0. Ну як на фоні цих подій не згадати матч річної давності, з тим же ЦСКА, що завершився з рахунком 7:0?! Та лучани зупинились на досягнутому, гра перейшла у більш спокійне русло. "Волинь" і надалі контролювала м'яч, атакувала, але в першому таймі відзначитись не змогла. Натомість кияни отямились від шоку перших хвилин, почали несміливо йти вперед, і близько 30-ої хв., після подачі кутового лучани таки проґавили удар головою, після подачі якого м'яч, вдарившись об перекладину, влетів у ворота. 2:1.
З цим команди пішли на перерву. Хоча рахунок може здатися хитким, всеж відчувалася значна перевага "Волині" у класі, що перегравала ЦСКА майже у всіх компонентах гри, навіть не основним складом.
Свою перевагу волиняни у другому таймі змогли втілити у ще один забитий м'яч, 3:1. Результат цілком закономірний, і, здавалося армійці повинні бути задоволені, що він не був більшим. А можливості для цього були, і якщо б не кіпер киян Блажаєв (доречі колишній волинянин), справді історія річної давності могла б повторитися. Після забитого м'яча лучани продовжували атакувати і повністю володіли ініціативою. Але захопленість атакою таки зіграла з волинянами злий жарт. За три хвилини до кінця основного часу провал у захисті, передача у штрафний майданчик, яку просто фантастичним ударом замкнув армієць. Явище досить рідкісне, але цей красень гол трибуни зустріли не традиційним свистом, а оплесками та схвальниим вигуками. М'яч дійсно заслуговував особливої уваги. Отож, 3:2, і лучани продовжили безпрограшну серію на рідному стадіоні.
Цей м'яч, мабуть, єдине, чим запам'яталися армійці, окрім відверто грубої гри потягом всього матчу.
А по закінченню, вже після традиційної подяки трибунам за підтримку, було провенедо нагородження капітана "Волині" Олега Федюкова цінними пртзами та грамотами з нагоди 500-го матчу захисника за рідну команду.
Славко Димарчук
|
|
| | |
|